3 - Сторінка 4

1829 році остаточно сформувався російський адміністративно – територіальний устрій на цих землях. Східно – українські землі були поділені у складі Росії на 9 губерній, які були об’єднані у три генерал – губернаторства. На Лівобережній Україні було утворено Малоросійське генерал – губернаторство з центром у Харкові, що включало Харківську, Чернігівську і Полтавську губернії. На Правобережній Україні – Київське генерал – губернаторство з центром у Київі: Київська, Подільська (губернський центр – Камянець – Подільський), Волинська ( губернський центр – Житомир) губернії. До складу Новоросійсько – Бессарабського генерал – губернаторства з центром в Одесі входили Катеринославська, Херсонська, Таврійська і Бессарабська губернії.

Губернатори губерній мали цивільну владу, а генерал – губернатори здійснювали і військову владу, всі призначалися імператором.

Губернії ділилися на повіти, які очолювали капітан – справники. Повіти ділилися на стани, що очолювали поліцейські пристави, а з 1861 року на волості, що очолював волосний правитель.

Судочинство здійснювалося дворянськими суддями, а на селі – дворянами – землевласниками.

Розвиток товарно – грошових відносин призвів до посилення Національного і соціального гноблення. Прагнення поміщиків підвищити товарність господарств за рахунок збільшення грошового і натурального оброку й панщини обумовило різке погіршення становища залежних селян. Упродовж першої половини 19 ст. зростає кількість так званих „піших” селянських господарств, які не мали худоби й ремонту. В кінці 50 – х років ця група в Подільській губернії складала 80 % від загальної кількості господарств.

Землі в Україні належали як польським, так і російським і українським землевласникам дворянам. 85 % із них складали польські магнати. Отримуючи угіддя від „царя – батюшки”, вони ставали довічними власниками і землі і селян, які на них мешкали. Особиста залежність селян, юридично оформлена самодержавством, спричинила поява кріпаків. Прикріплені до землі, а значить і до її господаря, селяни могли отримати свободу лише за умови сплати великого викупу.

Поміщик надавав селянам ділянки землі, за що ті виконували грошові, натуральні повинності (панщину). Праця сягала 5 – 6 днів на тиждень.

Поміщики вважали кріпаків живим інвентарем і могли зробити з ним все, що заманеться: обміняти на щось, покарати, перевести з землі до маєтку. В останньому випадку селяни виконуючи обов’язки служників, покоївок, стайних, їздових тощо, втрачали землю і своє господарство. Крім натурального і грошового оброку та панщини кріпаки мусили виконувати й інші повинності: ремонтувати шляхи, мости, брати участь у будівельних роботах.

Незважаючи на відсталість Росії від європейських країн, все ж поступово зявлялися паростки нового. Більшість поміщиків, які прагнули збільшити прибутки за рахунок торгівлі, стали купувати с. – г. механізми, запроваджувати передову агротехніку. Все це сприяло зростанню виробництва с. – г. продукції і прискорювало розвиток ринкових відносин.

Через неділю в назначений день , коли сонце сягнуло вже до полудня, біля вибраного плацу під забудову зібралися сам феодал Франц Раціборовський , губернський архітектор К.Антонович головний будівничий палацу прикажчик Мальчевський ряд оббивателів інших маєтків , в тому числі Городоцький барон Гейсмар, Лісоводський урядник (Посесор) Радзівіл Р.В. та волостний околичний дідич Й. Раціборовський, а також піп Ясинський та отець Волос.

Товариство стояло в модних сурдутах , в пальтах з дорогих матерій, в блискучих чорних циліндрах , в рукавичках, з лісками в руках і перснями на пальцях. Їх дивно відбивало від сірої маси робітників , що ще сходяться на новобудову - хто з лопатами, хто з сокирами, хто з іншим інвентарем , пестріючої хіба червоною краскою цегли або білою краскою вапна.

Тільки веселий гамір одних і других мішався до купи . А поперед всіх стояв сам властивець нової будови , Франц Йоаганович Раціборовський, високий і статний феодал, із закрученим червоними мов малина устами, прямим носом. Він був більш здержаний тихий і навіть трохи чомусь маркітливий , хоч і старався непоказувати цього , але не часто дотепно і говірко сипав жартами і забавляв всіх присутніх .