Історія Панського (згодом дитячого) будинку - 25

     6 грудня 1969 року до народного депутата завітав начальник обласного управління професійно технічної освіти О. П. Степанець.

- Шановний Григорій Іванович, те що в Лісоводах ми організуємо навчальний заклад, сумніву не може бути. Ваша думка підтримана і в обкомі партії і в обласній Раді. А ось питання організації діяльності і початку його роботи необхідно вирішити при вашій допомозі.

     Григорій Іванович і Олексій Петрович обсудили всі наступні питання щодо відкриття ПТУ. А ось питання керівника – стало наріжним каменем. Вирішити його не так просто. Та і хто дасть згоду іти керівником навчального закладу, якого ще немає.  Необхідно  реанімувати самі приміщення, забезпечити матеріально – технічним обладнанням і педагогічними кадрами.

     Г. І. Ткачук запропонував своїх дві кандидатури, але і сам їх відхилив, так як невпевнений в їх можливостях, потім запросили Б. С. Шумило. Але і останній не дав згоди.

     Послідуюча зустріч Г. І. Ткачука і О. П. Степанця відбулася 3 лютого 1970 року. О. Л. Степанець прибув разом із викладачем Чорно острівського ПТУ  А. В. Куліковським. Цього же дня і були поставлені всі крапки над „і” згідно керівника Лісоводського  ПТУ. Залишилось лише дочекатись наказу держкомітету.

     А ось настав цей день – це було 16 березня 1970 року. В цей день проходило засідання бюро Хмельницького обкому КПУ. До речі Г. І. Ткачук 9 раз обирався членом бюро обкома. Тут же в перерві О. П. Степанець і проінформував народного депутата про наказ. Тоді і Г. І. Ткачук запропонував і запросив на келих шампанського. Хоча келих шампанського вип’ють набагато пізніше.

     На другий день 17 березня 1970 року був запрошений до Г. І. Ткачука новопризначений директор Лісоводського ПТУ А. В. Куліковський. Пізніше скаже Аполлінарій  В’ячеславович, згадуючи перше своє спілкування із знаменитим головою, - я зайшов в кабінет Г. І. Ткачука з тривогою на серці, але з радістю на душі, тому що вперше спілкуюсь з такою людиною. Поки Куліковський заходив до Г.І. Ткачука, в прийомній запримітив, молодого високого привабливого юнака.

     Понад дві години тривала їх розмова з народним депутатом. Пізніше не один раз А. В. Куліковський завжди буде згадувати, що мені випала честь працювати з великою і мудрою людиною, який завжди чим тільки міг допомагав.

     Після закінчення розмови, покидаючи кабінет, Г.І.Ткачук запропонував А.В. Куліковському зустрітися в приймальні з молодим юнаком, може він тобі припаде до душі.

     Так і сталося. В приймній Г.І. Ткачука, був юнак, якому, випала честь бути на прийомі у народного депутата. Це був випускник Борщівського технікуму механізації с. г. виробництва, який був направлений на роботу в Городоцьке районне управління сільського господарства. Але працювати в управлінні не судилось. По допомогу і прийшов до Г.І. Ткачука, це був Хорошун Володимир Васильович. Ткачуку він припав до душі. Припав до душі і Куліковському, який не роздумуючи забрав його в училище. Він став другою особою в історичному літопису училища. В той же день на посаду, завідуючого господарською частиною був прийнятий Добрині Микола Іванович. А 18 березня 1970 року четвертим працівником новоутвореного училища став випускник Новоушицького технікуму механізації, який стажувався в Теофіполі „сержант” Боднарчук Анатолій Володимирович, в той же день колектив поповнили: стажор з Чорного Острову Доліненяк Василь Іванович, водій Шеремета В.М., майстри виробничого навчання В.А. і Г.М. Гужальські, І.В. Вітюх, Л.Ю. Новиков, М.М. Сосніцкий . 12 квітня на посаду викладачів прийняті Польова В.І. і Чайковський В.А. і головний бухгалтер Патріян В.Ф.

     Таким колективом, необхідно до 18 травня 1970 року виконати всі підготовчі, ремонтні роботи приміщень, щоб розпочати навчальний процес. Часу на роздуми було обмаль. По словам самого Куліковського А. В. – сам собі не вірив, що ми зробили неможливе. Повністю проведено капітальний ремонт в середині приміщення, проведено центральне водяне опалення замість звичайного пічного. До речі все опалення проводив сам А. В. Куліковський із своїм родичем.

     Проведено ремонт із зовнішньої сторони. Перекрито і проведено ремонт лабораторного корпусу, проведено благоустрій території училища.

     11 квітня 1970 року на території училища і і появився перший трактор Т-74, культиватор, плуг, і сівник, які поступили із Чорного Острова.

     Майстрами в/н Хорошуном В.В. і Долішняком В.І. зорані всі залужені площі училища і засіяли ячменем і гречкою. Було посіяно 0,5 га огородини. Частково відремонтовано два жилих домики і нижній сарай.

     До 25 травня проведено всі підготовчі роботи, відремонтовано і підготовлено до навчального процесу 5 навчальних кабінетів, лабораторію тракторів, слюсарну майстерню, їдальню на 100 посадочних місць,бібліотеку з читальним залом на 16 місць, гуртожиток на 50 ліжок. Завезено необхідний навчальний інвентар, отримано з інших училищ зернозбиральний комбайн, три одиниці тракторів і 12 найменувань с-г техніки, підручники, плакати, мемель.

     25 травня 1970 року розпочалося заняття в трьох навчальних групах: гр.№1 – трактористи-машиністи з терміном навчання 1рік (майстер виробничого навчання Хорошун В.В.), гр.№2 – слюсара по ремонту побутового обладнання (майстер виробничого навчання Долішнян В.І.), гр.№3 – слюсаря по ремонту побутового обладнання (майстер виробничого навчання Сосніцкий М.М.). Обов’язки старшого майстра і вся координація навчально-виробничим процесом виконував Боднарчук А.В. Активно допомагала йому дружина А.В. Куліковського, викладач Капітан А.Ю. Звичайно  всією організацією і навчально-виховним процесом і господарською діяльністю займався сам директор училища П.В.Куліковський.

     Грандіозна науково-технічна революція, яка охватила сьогодні всі сторони життя суспільства, в зв’язку з потужним розвитком економіки, поставила великі вимоги по професіональній підготовці кадрів для народного господарства. Такі завдання поставлені перед молодим, перспективним колективом Лісоводського ПТУ-40. Це кожен розумів і був налаштований тільки на перспективу, на виконання поставлених завдань.

     І перші дні діяльності показали, що таким колективом на чолі з його директором А.В. Куліковським такі завдання вирішувати під силу.

     Так свою історію Лісоводський маєток продовжив але в іншій системі, а саме  головне, що ця історія налаштована на духовність, мораль, на виховання послідуючого покоління на його історії, легендах і переказах.

                 Куліковський Аполлінарій В’ячеславович перший директор Лісоводського училища, 1932 року народження, інженер – механік за фахом, являв собою особистість далеко риторичну, в той же час був надзвичайно оригінальною людиною, і завжди залишався простим і скромним, він охоче спілкувався з простими людьми, ввічливо ставився до кожного працівника училища, він вмів вислухати кожного і допомогти в міру необхідності. По натурі „ярий” оптиміст, і які б складні обставини його не обтяжували, він вірив у їх вирішенні. Надзвичайно вимогливий до себе і до підлеглих. Він особистим прикладом міг показати як потрібно виконувати разом із підлеглими різні господарські, ремонтні і технічні роботи, показував своїм прикладом як потрібно працювати, цього вимагав і від підлеглих. Його пунктуальність, вміння чітко спланувати робочий день, давало можливість для кожного працівника дотримуватись і виконання виробничої дисципліни, виконанню своїх функціональних обов’язків.  Він потім сам скаже: що часті спілкування з Г.І.Ткачуком змінили багато чого в моєму характері, поведінці, відповідальності і навіть в манері життя. Від  працівників вимагав якісного відношення до роботи, а в Лісоводах по іншому керувати просто неможливо, якщо хочеш чого небудь досягнути. Він завжди підтримував підприємливих, творчих і трудолюбивих людей. Будучи вимогливим до себе, А.В.Куліковський не допускав порушення дистанції між ним і тими хто його оточував. Він цінував свою честь і гордість і ніколи не переобтяжував своїм громадським обов’язком і хоча незначними але реальними результатами своєї діяльності.

     Можливо і тому окремі технічні працівники, майстри виробничого навчання і викладачі не могли змиритися з такою відповідальністю і вимогливістю керівника і залишали своєї посади. Свій робочий кабінет Аполлінарій В’ячеславович по спадковості на першому поверсі в лівому крилі.

     Формування педагогічного колективу проходило в умовах кон’єктурного підбору по фаху і творчому підходу до роботи кожного, хто обрав шлях на вчительській ниві Лісоводського СПТУ-40.

     В червні 1970 року на посаду майстрів виробничого навчання прийнято Бестанчука В.М., Петрова А.М., Українця М.В., Клюса В.С., Піонковського Є.Б.

     10 липня до обов’язків заступника директора з навчально – виробничої роботи приступив Цюрик В.О., який у продовж 35 роки був незамінним заступником.

     В серпні місяці викладачами училища стали Шудляк А.І.,Капітан А.Ю., Гуцал М.С., Остяк В.М., старшим майстром призначено Криницького А.У.

     В вересні і жовтні сім’ю  працівників училища поповнили водій Садовський А.Ф., секретар-друкарка Данькова Є.М., завгар Фандера Є.М., комендант Лупійчук В.С., касир Нагуляк М.Я., плотнік Метлінський Л.Д., завсклад Кухарська В.Ю., техпрацівник Сапрун М.А., комендант Лупійчук В.С. і майстру виробничого навчання Черняхівський О.І., Марценишиш О.І.

     Цих людей і вважають першовідкривачами Лісоводського СПТУ–10.

     З 1 вересня 1970 року, виконуючи державне замовлення на підготовку робітничих кадрів, формується ще п’ять навчальних груп:

грп.№4 – слюсарі по ремонту автотранспортного електрообладнання (майстер в/н Новіков  П.Є.), грп.№5 – слюсарі з ремонту автотранспортного електрообладнання (майстер в/н Українець М.І.), грп.№6 – слюсарі по ремонту швейних машин (майстер в/н Піонтковський Є.Б.), грп.№7 – електрогазозварники (майстри в/н Марценишин О.І.,  Клюс В.С.) і грп.№8 – трактористи (майстер в/н Бестанчук В.М.).

     Автотракторний парк училища в жовтні, листопаді поповнюється тракторами Т-38М, МТЗ-5, автомобілем ГАЗ-51, трактором ДТ-20.