24 - Сторінка 25

684 юнаків і дівчат вийшли із стін Лісоводського маєтку, де розміщувалось дитяча школа для дітей сиріт, в самостійне життя, і знайшли свої долі, своє місце в життю в самих різних точках бувшого Радянського Союзу. Так на цьому етапі історії, де маєток змінив фашистську мораль шуцманів і жандармів на філософію духовного формування дітей, яких скалічені долі.

Так і не взгледіла, як швидко повиростали мої рідні „Лісоводці”, розбіглись по всьому радянському світі. Тепер їх так важко зібрати навіть в уяві, а так хочеться ще хоча раз пригорнути і погладити по голівці Миколайчика Анатолія Івановича, який мешкає у Вінниці і працює директором підшипникового заводу, його братів Володю, який проживає в м. Череповець і працює інженером на металургійному комбінаті, і ще один їх брат Коля, інженер Володимирського машинобудівного заводу, Білиха Леонарда Сергійовича, який працює заступником директора Кам’янець – Подільського кабельного заводу, Галактіонова Володимира, який працює інженером в м. Ростові – на – Дону, Семенчука Петра доля якого занесла аж в Хабаровськ.

Повиростали мої „Лісоводці” розбіглися по всьому радянському світі, як важко їх зібрати навіть і в уяві. А як хочеться хоча ще один раз їх зібрати, кожного обняти і погладити по голівці, і щось порадити, допомогти їм у житті, адже всі вони були обдаровані, розумні творчі діти, серед них:

Мага Володимир 1952р.

Мага Ганна 1950р.

Марченко Григорій 1952р

Марченко Макар 1953р.

Марченко Лєна 1950р.

Абрамчук Віктор 1952р.

Абрамчук Віра 1952р.

Ксьондз Зіна 1952р.

Приймак Іван 1952р.

Линчак Марія 1951р.

Линчак Тетяна

Вельський (Іван)? 1952р.

Гуменюк Лєна 1950р.

Миколайчук Анатолій Іванович 1946р.інженер, Віницький шарово-підшипний завод, м. Вінниця.

Миколайчук Володимир Іванович 1945р.

Миколайчук Коля 1948р. – тиждень як помер

Семенчик Петро 1946р.

Курінцова Валентина 1945р.

Галактіонов Володимир 1946р.

Білих Леонард Сергійович 1946р, інженер. Підприємець. Кам’янець – Подільський.

Останній випуск – 1967р.

Гуменюк Лєна Марченко Лєна

Похольчук Надія Вельєна Надія

Марковський Василь Бурковський Василь

Трубнікова Таня Реус Лєна

Філімонов Віктор Філімонов Коля

Косовський Коля Синіцина Галина

Ковальчук Рая Сердюк Надія Сердюк Оля

З розширенням мережі спеціальних восьмирічних шкіл – інтернатів в області, а в 1970 році їх налічувалось 12 шкіл – інтернатів, відпала потреба в інтернатських приютах для сиріт. В 1967 році Лісоводський інтернат був розформований і закритий. 26 дітей, яким необхідно було закінчити середню школу, були переведені в середню школу с. Лісоводи, всі інші діти – сироти були визначені по спеціальних школах – інтернатах. До того ж в підсобному і складському приміщенні виникла пожежа, де був нанесений значний ущерб східній частині господарського приміщення.

Приміщення маєтку, де з 1937 року не проводився ремонт, набуло непривабливого вигляду і стало об’єктом невизначеності. Але це був не кінець його історії.

Щоразу проїжджаючи повз цей історично – архітектурний будинок, не покидала думка Депутата Верховної Ради СРСР, Двічі Героя Соціалістичної праці Г. І. Ткачука – як зберегти цю історичну цінність нашого села, що можна тут організувати. Григорій Іванович дуже піклувався про дітей – сиріт. Тому відновлення школи інтернат було на першому плані. Тільки так можна зберегти цей історичний куточок села, цей історичний палац.

Весною 12 квітня 1969 року привітавши Г. І. Ткачука з днем народження, Дмитро Бубновський – перший секретар Хмельницького обкому КПУ, разом із знаменитим головою колгоспу оглянули цей історичний палац і його території. Видно, що Д. Бубновський не підтримав думки Г. І. Ткачука про розміщення школи – інтернат. Через неділю по розпорядженню Першого секретаря обкому, територію маєтку оглянули Макар Починок і В. С. Маєвський. Але рішення ніякого прийнято не було.

А 18 жовтня 1969 року Д. Бубновський вдруге побував і Лісоводах в супроводі першого секретаря Городоцького райкому КПУ М. А. Рудюка. І коли розмова зайшла про панський маєток, думка Миколи Арсентьовича була послушною і була прийнята до уваги:

- Григорій Іванович, колгосп ордена Леніна, являється академією передового досвіду не тільки для аграріїв Хмельницької області, а для всієї України і для Союзу вцілому. Ваш досвід представлений у семи країнах світу. Тож чи не було би корисно, відкрити сільське профтехучилище, яке б готувало на базі вашого господарства кваліфікованих механізаторів для села. Така пропозиція одностайно було підтримано Д. Бубновським і самим Г. І. Ткачуком.

В перерві Жовтневого пленуму ЦК КПУ Г. І. Ткачук своє бачення на відкриття навчального закладу систему професійної освіти обсудив із Головою Державного комітету професійної технічної освіти Кадацким, який з ініціативою підтримав думку Григорія Івановича.