Історія Панського (згодом дитячого) будинку - 21

Настали важкі повоєнні часи, і результатом справжнього розуміння нових завдань, які висувало життя перед Лісоводською середньою школою, є уміння організувати і використати внутрішнє прагнення – відновити і розпочати діяльність школи, в стислі строки відбудувати зруйноване розпочати заняття дітей. За цю справу з душею, натхненням, з любов’ю взявся Іван Васильович Танащук, рекомендуваний Городоцьким РККПУ і направлений райвно. Активну допомогу йому надавав в організації завуч З. Д. Сисак. Понад рік формувався педагогічний колектив, проведено інвентаризацію всієї молоді, яка залишилася в селі. Тільки 7 вчителів із 23, які працювали до війни, залучені до педагогічної діяльності, 11 вчителів з фронту не повернулися, із них: директор Римар М.В. – загинув на фронті, зауч Кучма Т.Л. – розстріляний разом із членами Сатанівського Підпілля, Глаговяк – вчитель фізики, розстріляний німцями, Сосніцький І. А. – загинув на фронті, не повернулися з фронту – Угляр Панас Петрович, Банас Микола Федорович, Голубовський Пилип Йосипович, Бондарчук Володимир Єрофійович, Плошко О. Я., Вейцман С. І, Боднар Н. І., Климчук В. С.

Педагогічним колективом школи зроблено великий обсяг роботи по встановленню. 26 липня 1944 року рішенням Кам’янець – Подільської обласної Ради утворити на базі панського маєтку в Лісоводах дитячий будинок для сиріт – дітей. Городоцька районна рада, голова Гуменний Д., приймає рішення середню школу відділити від маєтку, де буде діяти дітдом. Вже за сім місяців проведено буде ремонт земської школи, проведено добудову другого приміщення і ремонт приміщення розташовано на фермі колгоспу ім. 17 річчя Жовтня, де було підготовлено 4 навчальних класи.

В таких умовах 20 жовтня 1945 року розпочала заняття Лісоводська середня школа. В листопаді 1945 року, директором школи призначається З. Д. Сисак, який до цього був завучем, а І. В. Танащук залишається директором дитячої школи, або як називали детдом.

Відбудова системи освіти в повоєнний період в Лісоводах продовжувалася швидкими темпами. Вже в найкоротший час забезпечені навчальні плани і програми, частково забезпечено інвентарем, обладнанням, партами, столами.

Для дітей, де сім’ї або батьки не змогли забезпечити матеріального мінімуму необхідного для навчання, створювався фонд всеобучу для матеріальної їх підтримки. З цього фонду малозабезпечені діти одержували допомогу для придбання одягу та взуття на харчування, так як багато дітей втратили батьків, стали сиротами і напівсиротами.

Весною 1946 року З. Д. Сисак переводиться на іншу роботу, а директором Лісоводської середньої школи назначається А. Д. Чекерда, який до цього працював завучем, а потім директором однієї із шкіл Смотринецького району, який на той час включений в склад Городоцького району. Лісоводській школі завжди таланило на здібних талановитих керівників. Таким керівником педагогічного колективу школи і був Андрій Дмитрович Чекерда, який віддавав весь свій талант для відбудови і покращення діяльності школи.

Вже 1 вересня 1946 року в школі відновлено роботу піонерської і комсомольської організації.

В 1948 році було відкрито вечірню, а потім і заочну школу форми навчання.

По всій країні розповсюджувався досвід директора Павликівської середньої школи, що на Кіровоградщині В. Сухомлинського, який став надбанням педагогічної науки і оптимізму для всіх педагогів республіки.

Почути живе слово В. Сухомлинського і обмінятися досвідом особисто пощастило директорам Лісоводської середньої школи і дитячого будинку А. Д. Чекерді, І. В. Танащуку.

В 1952 році Лісоводська середня школа, яка до цього періоду була семирічною, робить свій перший випуск. 26 учнів – випускників отримали атестати про середню освіту. Атестати випускникам вперше вручав Олександр Лукович Ведмедьора, який восени 1951 року очолив колектив навчального закладу. І упродовж 27 років він буде незміненим керівником. В 1952 році, Олександр Лукич і буде очолювати партійну організацію села Лісоводи.

В 1957 році в Лісоводах введено новий навчальний корпус школи.

В 1959 році прийнято закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти». Цим документом передбачалася структурна перебудова загальноосвітньої школи, введення восьмирічного всеобучу, створення матеріальної бази для оволодіння учнями шкіл однією із масових професій, підготовка учнів до творчого життя, зміцнення зв’язку школи з виробництвом. З цією метою в школах введено виробниче навчання, створюються виробничі бригади.

Таким чином народна освіта давала підґрунтя культури і духовності, формуванню в дітей основ громадянина нашої держави.

І в подальшому А. Ф. Янишен, який очолював колектив з 1978 по 1987 рр., і Б. С. Шумило, який працював директором школи з 1987 по 2002 рік і О. А. Михайлова, яка очолює колектив до сьогоднішнього дня, все роблять, щоб ті цінності, які необхідні для формування громадянина України, закладені в Лісоводській народній освіті ще її першим родоначальним продовжували її традиції і сьогодні.

В селі розвивалась соціальна структура, розвивалась економіка колгоспів «Нове життя» і ім. 17 річчя Жовтня. В 1950 – 1951 році і в області і в Городоцькому районі проведено укрупнення дрібних колгоспів. Так в області з 1627 дрібних господарств створено 836 великих господарств. А в Городоцькому районі із 98 господарств утворено 46. Практично у всіх селах району пройшла хвиля укрупнення господарств. Так в с. Скотиняни об’єдналися колгоспи ім. Каліна, ім. Кірова, ім. Жданова; в с. Кремінна об’єдналися колгоспи ім.. Кагановича, Хрущова, Калініна. Такі об’єднання пройшли у всіх селах. Весною 1950 року таке укрупнення пройшло і в Лісоводах, де об’єдналися колгоспи «Нове життя» і ім. 17 річчя Жовтня. Перших два роки колгосп носив назву ім. М. С. Хрущова. В 1952 році отримав назву «Україна». Після об’єднання головою колгоспу залишився Г. І. Ткачук, а Данило Пасічник став його помічником. І справи пішли на краще. В 1954 році Г. І. Ткачук вперше обирається депутатом до українського парламенту.

В 1956 році в республіці проходить повторна хвиля укрупнень колективних господарств. В Городоцькому районі Яромирка з’єднується із Завадинцями, Скіпче із Сирватинцями, Радковиця з Борщівкою і Турчинцями, Клинове із Зверхівцями, Чорниводи із Мудроголовами і інші укрупнення.

19 квітня 1956 року до Лісоводського колгоспу приєднався колгосп ім.. Хрущова с. Кремінна. На загальних зборах був присутній    перший секретар Городоцького РККПУ Титарчук Пилип Федорович, Голова Городорцької районної ради Войтовський, головою зборів був Голова Лісоводської сільської Ради Мельник Д. М., с. Кремінна входила в Лісоводську сільську Раду.

Про досягнення колгоспу «Україна» про трудівників і незмінного голови Григорія Івановича Ткачука буде написано багато сторінок розповідей присвячених тільки їм. А заслуги Г. І. Ткачука будуть високо відзначені державою. Йому було двічі присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, він обирався Депутатом Верховної Ради СРСР восьми скликань, депутатом партійних з’їздів.

Але щоб читач зрозумів, що ми відійшли від історії маєтку, лише тому, що кожна соціальна і економічна складова розвитку села, тісно повязана з маєтком, тут де минуле зароджувало ідеї майбутнього.