Історія Панського (згодом дитячого) будинку - 17

В 1936 році Лісоводська середня школа проводить свій другий випуск, де 22 її випускники отримали атестати про середню освіту. Всіх випускників привітали: перший секретар Городоцького РККПУ Власенко М. І., завідуючий Городоцьким Райвно Пірогов Д. А., і перший секретар ВККСМ Бойчук А. М. Випускників поздоровить голова сільської Ради Василь Пробитий, і голови колгоспів «Нове життя» Андрій Божик і ім. 17 річчя Жовтня» Угляр Михайло Петрович.

Всім випускникам будуть вручені цінні подарунки – годинники і разом з учнями фотографія на випускному альбомі.   Такої честі були удостоєні випускники Лісоводської середньої школи. Тут і був зачитаний указ про присвоєння Лісоводській середній школі імені М. А. Горького, який зачитав перший секретар Городоцького РК КПУ Микола Іванович Власенко.

Серед випускників , які показані на фотографії 16 учнів стали учасниками Великої Вітчизняної війни, і 5 із них додому не повернулися.

Школа для багатьох випускників стала рідною домівкою. Серед них Ковш Никодим Якимович, який закінчив Київський державний університет ім.. Шевчена і працював на високих посадах в органах державної безпеки, Горбатий Григорій Петрович _- науковець, заслужений хірург Білорусії проживає в м. Мінську. Знаменитими організаторами виробництва стали А. Семенюк, В. Дідора, А. Корвацький, В. Гуменюк, А. Нирко. 5 випускників стали педагогами: Г. Мороз, М. Гріх, В. Семашко, С. Рибак, Г. Ковш.

А.Б. Ляміновський вперше в історії школи отримав похвальну Грамоту Міністерства освіти. Він ніколи не жалівся на труднощі. Хоча кожний розумів його, як керівника в ті важкі часи, коли більша частина учнів голодна, в ніщо було взутися і одягнутися, тим більше що із 410 учнів, які навчалися в Лісоводській середній школі – 72 учні – сироти, які проживали на території школи і виховувались по особливих методичних рекомендаціях, 108 учнів добиралися з навколишніх сіл, і крім того необхідно було організувати вечірню школу трудового населення.

Але як пізніше скаже завідуючий Городоцьким Райвно Пірогов Д. А., що по при всі труднощі Лісоводська середня школа стала однією з кращих.

Третій випуск А. Б. Ляміновському не судилося випустити в березні 1937 року знаменитий педагог був репресований і розстріляний.

В березні 1937 року директором Лісоводської середньої школи призначається Янчецький В’ячеслав Григорович , за фахом математик. Він активно продовжив започатковану справу А. Б. Ляміновським, тому весь свій талант педагога і організатора направив на подальше удосконалення навчально-виховного процесу, дальшому соціальному розвитку школи упорядкуванню навчальних приміщень і території. Політична ситуація 1937-1938 року не вплинула на якість навчального процесу. В червні 1937 року

Лісоводська середня школа здійснить свій черговий третій випуск учнів. 26 учнів отримають атестати про середню освіту. Із 18 випускників с. Лісоводи , 13 стануть учасниками бойових дій і 11 із них з війни не повернуться. Атестати про середню освіту отримають: Ковш М. Г., Ковш В.М., Жищинський М. І., Янечко Р.Й. (Всі пізніше стануть педагогами), Козій О.С., Козак А.М., Хопта Г.П., Гораль І.Ф. Класний керівник був Угляр Панас Петрович.

Серед  16 випускників 8-х класів 6 учнів побажали стати курсантами військових училищ, серед яких і був майбутній Герой Радянського Союзу Сугеров Борис Андрійович.

В школі Борис був надзвичайно розумним і восприімчивим хлопчиком – принаймні так згадувалала його няня – вихователька Ковш М.Я.

Спочатку Сугеров Б. проживав в молодшій групі, в спеціально обладнаних приміщеннях для дітей – сиріт, що знаходилося внизу від навчального корпуса. В 1936 році Борис був переведений в старшу групу. його кімната розполагалася з південного під’їзду маєтку на 2 поверсі в правому крилі. Із свого ліжка, яке стояло біля кутового вікна і виглядало на східну частину. З вікна проглядалася хата його судженої Бойко Поліни Артемівни.

А ось як згадує про своїх вихованці класний вихователь Бондарчук Володимир Єрофейович: «Сугеров Б.А., Смакал О.О., Ковш М.І, Козак Я.М., Мороз М.Д., Буга М.М. завжди були разом організовано відвідували всі заходи , дружбу вони цінили.  Це були гідні своєї Батьківщини патріоти».

Про те, що всі вони захотіли бути військовими знали тільки вони, і коли рішили поступити у Ленінградське військово-командне училище, вже ніхто не сумнівався.

Про те разом вчитися в знаменитому Ленінграді не судилося. Всі здали вступні екзамени, але в Ленінграді залишився Ковш М.І., Мороз М.Д., всі інші були зараховані в інші військові училища: Сугеров Б.А. був зачислений курсантом Рязанівського танкового училища, Козак Я.М. Волгоградського військового училища, Бута М.М. – Севастопольського військово-морського училища і Смакал О.О. стане курсантом Харківського військово-медичного училища.

Через два роки брат Бути М.М. – Василь Михайлович, який переживав за брата при вступі в Ленінграді свій намір здійснить на наступний рік. Йому дуже сподобається Ленінград. В 1940 році Василь також стане курсантом Ленінградського військового училища.

По різному розподілялася доля кожного, коли вони покинули панський маєток. Сугеров Б. А. Не повернеться з війни, Смакал Олександр Олімпович закінчить війну капітаном, інвалідом І групи, після війни продовжив службу військового медичного хірурга в м. Рязані, Мороз Микола Данилович закінчить війну капітаном і після війни житиме в Підмосков’ї. Після війни закінчив Львівський торогово – економічний інститут. Професор Московського торгового економічно – інституту. Проживає у Москві.

  Ковш Михайло Іванович, закінчить війну полковником, продовжить службу в армії, закінчить Ленінградську інженерно-технічну академію. Після війни продовжить службу в збройних силах в званні полковника. З 1962 р. працює в міністерстві оборони СССР генерал-майор проживає в м. Москві. Козак Яків Михайлович закінчив Волгоградське військове училище, війну закінчив полковником. Після війни продовжив службу в збройних силах, командував дивізією.

Буган Микола Микитович закінчить Севастопольське морське училище, після війни. Закінчив війну капітаном І рангу. Продовжував службу на чорноморському флоті.

        Панський  маєток їх завжди гостинно приймав, коли вони навідувались в Лісоводи.

В березні 1938 року Янчицького В.Г. переводять на роботу в партійні органи. Директором школи призначається завуч школи Римар Никифор Васильович. Досвіду, який набув працюючи із А.Б. Ляміновським і Янчецьким В. Г. не займати. Весь свій талант педагога віддавав дітям, навчально-виховному процесу, удосконаленню і розвитку навчального закладу . Цього року буде проведено капітальний ремонт самої школи. Замінили окремі меблі. Посаджено два гектари саду. Упорядкована і озеленена територія школи.

Досвідом роботи по організації навчально-виховного процесу в Лісоводській середній школі свідчать обласні і районі семінари які проводилися на базі Лісоводської середньої школи.

Пам’ятним для Римар М.В. став червень 1938 року коли був 4-й випуск учнів. 21 учень отримали атестати про середню освіту. 16 учнів були із с. Лісоводи. 12 учнів стали учасниками Великої Вітчизняної війни 7 із них з фронту не повернулися.