14 - Сторінка 15

Після смерті батька, Альфред переїхав на постійне місце проживання в Лісоводи. Тут на нього чекала його мати. Повернувшись в лісоводи, 46 – річний Альфред мав вже певний досвід роботи хотя спочатку такого бажання в нього не було. Може тому, що в маєтку колись слугували в покоях спальних його перших дружина Ксенія і 12 річна дочка Вілена.

Ксенія була надзвичайно вродлива красуня, тому Альфред і спалахнув ніжною пристрастю, але потім закінчилось все прозаїчно. Ксенія з дочкою залишилася в Лісоводах, а Альфред став Ніжинським поміщиком.

Там же, будучи на гостях (балу) в пана Бржозовського, Альфред по всіх канонах заможніх особистостей, зводять із вдовою Якіною, дружиною його сина, який трагічно загинув. До речі також із дочкою. Не в далекому майбутньому і в них також народиться дочка.

Про те в Лісоводи йому були до вподоби, прибабила його і природа і люди набагото приємніші.

А вот що розповідають старожили, яким ще прийшлось працювати в ті часи.

Молодий пан не відзначався уже так, як його батько, ні мягкістю характеру, ні доброчинністю, особливо не перевантажував себе різними як в соціальному так в культурному житті села. Не особливо і зворушували його і мальовничість лісоводських краєвидів і ті надбання, що залишив йому батько.

Говорять старожили, що такої уваги упорядкуванню, господарюванню, як провив його батько, Альфред сприйняв дуже мало.

Може в знаки вдався страйк 1905 року, коли люди вже навчилися відстоювати свої права, а може і перша світова війна, яка як смерч пройшла через Подільську губернію.

А тут і Столипінська реформа, яка замаячила на обрії.

Залишаючись на одинці, Альфред не один раз згадає дитячі роки проведенні в цьому маєтку. Згадає він і свою панську горничку:

„я був дуже радий, і матері своїй і няні – горничній Фросині Джурі, яка мене не відпускала від себе. Завжди пестила, з радістю дарувала мені ласку, ніжність і тепло. Мати дивилася і раділа. Вона завжди до мене була добра, шанувала, кормила; у панські пуховини положить спати; закутає в теплі одіяла; схилиться наді мною і довго – довго дивиться, а потім обнімає і цілує ... . Розкіш мені була! Вона мене приводила на уроки до вчителя Труша Михайла Степановича. На уроках завжди була присутня мати. Так згадає про свою няню – горничку Фросину Джуру. Часто в панських покоях Фросині Джурі допомагала її дочка Ксенія. Не один урок Труш М.С., Гейсмара і Заславського, які на дому давали уроки молодому Альфреду була присутня і разом вчилася Ксенія. Батько Василь працював ізводчиком, пізніше життя трагічно обірветься. І маленька Ксенія залишиться з матірю служанками – горничними маєтку. 1879 році до вступу Альфреда до Львовської с. – г. школи, Ксенія не тільки була подругою, з якою разом росли і виховувались, але і проявились найщиріші симпатії, і там припала до душі, що любов пригорули її до серця. Будучи вже в Львівській с. – г. школі він часто навідувався додому аби зустрітися із Ксенією. Після закінчення трьохрічної с. – г. школи син Альфред працював, набирався досвіду біля батька урядником, а в 1884 році батько передав йому маєтність в Нігині, де молодий Журовський був володарем і постійно проживав. Романс Альфреда і Ксенії продовжувався до 1884 року. Чи був зареєстрований брак чи ні, про це даних не має, але те, що їх відносини залишились на завжди, і дочку Вілену Альфред дуже любив. Але шляхетські закони не дозволяли бути в шлюбі із служанками, і спільне життя для них не склалося.

В 1887 році Журовські перезуть ксенію Джуру з дочкою Віленою у Лісоводський фільварк, маєтність якого належала їм, і наладуть всі умови для проживання і виховування дитини. Вона буде працювати земським статистиком , при канцелярії, яка підпорядкована Журовському.

Командуючий Південно – Західним фронтом генерал О.О. Брусилов 16 березня 1916 року побуває в Лісоводах. Лінія фронту проходила через Гусятин. В цей день О.О. Брусилов їхав із Волочиська на Гусятин. Звідки і розпочнеться „Брусиловський прорив”.

Після повалення в лютому 1917 року царського самодержавства в Лісоводах розгорулися боротьба за створення нових органів влади. В 28 березня відбувся сход жителів с. Лісоводи, який обрав сільський виконавчий комітет. Влітку 1917 року селяни взяли активну участь у страйковому русі сільськогосподарських робітників, вимагаючи від пана Журовського підвищення розцінок під час жнив та оплати за виконану роботу натурою. Діставши відмову, страйкарі заборонили адміністрації маєтку використовувати на с. – г. роботах використовувати військовослужбовців, запрошених поміщиком і арештували управителя маєтку. Селяни добилися задоволення своїх вимог, їм дозволили збирати врожай за кожний третій сніп.

Радо зустріли селяни звістку про перемогу збройного повстання петроградського пролетаріату в жовтні 1917 року про прийняття 2 – м Всеукраїнським зїздом Рад Декретів про мир і землю.

22 листопада 1917 року погрузивши на три карети необхідні речі, А. Є. Журовський із сімєю вночі залишать панський маєток.

На початку грудня 1917 року в Лісоводах встановлена Радянська влада, обрано Ради робітничих селянських і селещних депутатів; Місцевий земельний комітет провів облік майна в поміщицькому маєтку і розподілив його між сільською біднотою.

12 грудня розположився виконавчий та земельний комітети.