Історія Панського (згодом дитячого) будинку - 12

В 1890 р. поширився рух прогресивної громадської організації подільських ( польських ) землевласників, які хотіли обєднатися в союз. На той час в Подільській губернії 85 % землевласників були польськими.

В 1898 р., в Проскурові відбувся перший зїзд такого товариства. На зїзд зібралося 75 найвпливовіших землевласники подільської губернії. Зїзд утворив Подільське товариство с. – г. і с. – г. промисловості ( ПГСГ ). Основним завданням зїзду наукові підходи по поліпшенню і підвищенню виробництва с. – г. продукції. А також зїзд виніс рішення, де більш заможні багаті землевласники повинні надавати всяческу допомогу менш заможнім або молодим землевласникам. В роботі зїзду взяли участь найвпливовіші люди Подільської губернії в тому числі і Є.В. Журовський, який і підтримав рішення зїзду. Після внесення пропозиції Й.А. Волошиновським, головою товариства зїзд обрав М.А. Трублаєвича – колезький асесор, члена подільської губернської земської управи, який пізніше буде назначений губернським управом Камянського повіту. З яким в подальшому житті у Журовського склалися теплі відносини і дружні зв’язки. Він побував у Лісоводському маєтку декілька разів.

З наростанням на початку століття класової боротьби та посилення державного втручання в життя суспільства, в якому вбачалася панація від економічного та соціального безладу, образ гармонійного індустріального суспільства втратив свою привабливість. До життя покликані нові тоталітарні правителі з їхньою плановою економікою.

Нині, з відстані ХХІ ст., що розпочалося є підстави визначити деякі найзагальніші ознаки історії кінця ХІХ і початку ХХ століття.

Насамперед стала більш активною і масовою участь людей в економічному житті, що змінювало не лише самих людей, а й планету. У наслідок активної господарської діяльності відбувалося загальне потепління, використання енергетичних ресурсів.

З розвитком індустріалізації людство позбавлялося деяких ілюзій. На початку ХХ ст. у світі утворився до певної міри романтичний погляд на тогочасне індустріальне суспільство. Вважалося, на відмінну від бездіяльних і за неладницьких епох минулого, ХХ ст. плекатиме як найвищі свої виробництва та загальний добробут.

Великі сподівання покладалися на те, що роль держави у світі, де запанує виробничий інтерес, буде як найменшою, оскільки економіка розвиватиметься за законами ринку, а не волею державної бюрократії. По приходу до влади Олександра ІІ 1905 р. показав своє лице.

Початок ХХ ст. характеризується економічною кризою. Держава різко підняла відрахування податків з власників, а ті в свою чергу підвищили ренту з селян і робітників. Підвищилися ціни на товари. Зменшилося їх виробництво за рахунок скорочення кількості робочих днів. Це ще більше погіршило становище робітників і селян. Водночас відбувався посилений процес концентрації виробництва, особливо в промисловості.

З посиленням гноблення піднімався на революційну боротьбу робітничий клас і селянство, в тому числі і на Поділлі.

Ринкові відносини все складніше відчували господарники, пани, власники промислових підприємств та селяни.

Змінювались стосунки між людьми, а також між людьми і власниками. Тим часом пройде пів віку. Зявиться нове покоління людей, яке поставить собі за мету змінити в житті багато чого. 1905 рік в Лісоводах відбувся у вигляді страйку. 6 квітня страйковий комітет до складу якого увійшли Г.П. Ковш, М.І. Ковш, П.А. Гончар, І.С. Драпак, І.П. Пасічник вишукували вимоги про збільшення плати найманим робітникам, лігові масиви Липини, Березини і Клина повернути громаді і віддати громаді пастбища для громадської худоби.

Пан Журовський вимоги ці відхилив і в дальнішому страйк переріс у масове заворушення.

В архівних документах про селянські виступи в Подільській губернії, зокрема говориться, що натовп селян с. Лісоводи зявився до маєтка Журовського і зажадав виконання своїх вимог і, недобившись цього, попрямував до лісу, який був проданий німецьким купцям Кацу і Вайсбергу для сполошної зрубки. В лісі натовп розгромив лісову контрору і розігнав полісовщиків. Потім заворушення повели себе в Леваду. Після цього плугом повідрізали поміщицькі землі, які вимагали повернути селянам, позасипали панови і відновили випас громадської худоби.

Плуга тягли усією громадою в знак народного виявлення. Вся організація покладалася на Івана Драпака, який своєю богатирською статурою вказував як робити.

Над полями плив людський гамір, веселий, і водночас тривожний.

Загальний контроль і нагляд за порядком здійснювали члени стайкового комітету Іван Ковш із своїми синами Максимом і Петром. Сам Іван Ковш являв фігуру покори тну в сільській громаді, своїми коріннями представляв перших лісоводських поселенців. Оточений односельцями він готовий за свою селянську правду і справедливість постояти на смерть.

Серед страйкуючих зібралися люди які мали у своїй власності землю але вимагали більше. Нуртувала саме приватницька прав.

Власність – понад усе. Це нагадувало козацьку роз бурхливість давно минулих часів, а Журовському в супереч своїй добродушній натурі давало підставу назвати лісоводців гайдамаками, а Івана Драпака – Тарасом Бульбою.

Місцевий урядник Вакулишев Д.М. проінформував самого губернатора про стан справ.

9 квітня 1905 року в Лісоводи прибув губернатор Киржицький, отець Ушинський з двуми стами козаків Оренбурзького козачого полку.

Губернатор ложе візит пану Журовському, а козачий полк розташувався гарнізоном надовго. Про те того ж дня зібрався весь схід села. При появі губернатора, Журовського і отця Ушинського сільська громада впала на коліна. Отець Ящинський перехрестив сільську громаду і став творити молитву. Журовський підійшов до літніх людей, що прихилили коліна в передньому ряду і з колін їх попіднімав. Серед них був і Михайло Степанович Труш, шанований Журовським і сільською громадою,  високої порядності чоловік. Слугував і пасиром, і разом з професіональними вчителями навчав і давав уроки сину Альфреду і дітей селян.

Потім губернатор підняв з колін всю громаду, привітався і скромно дорікнував за протиправні дії. Повідомив що буде проведено слідство і всіх відпустив.

Заворушення захлинулося а всіх комітетників і активних бунтівників ув’язнено строком на 8 місяців в Камянець – Подільську тюрму. А на душі селян єдине: чи все гаразд і чи правильно вчинили.

Землевласники з Камянецького повіту де два дні будуть дискусірувати по подіях 1905 року, і будуть настоювати, щоб зїзд польських землевласників який мав відбутися в 1906 році перенести на більш пізніший строк.

Збереглися дружніми стосунки з графом Грохольським.

Сам граф Грохольський був і землевласником Журовського, разом кінчали агрономічну школу у Львові, це вірогідно і зберегло таку дружбу.

У березні 1907 р. Журовського відвідає історик, етнограф Ю.Й. Сіцінський, який в своїй праці ІІсторія Подільського краю” розкаже і про Лісоводи і про Журовського.

В Лісоводах побуває літом 1907 р. письменник, етнограф Йосип Ролле, який також опише Лісоводи у своїх „Історичних оповіданнях”.

Історик Михайло Орловський професор Камянець – Подільського педагогічного інституту присвятить 29 сторінку своєї роботи „Поділля і його історичний розвиток” Лісоводам.

В Журовського не один раз побувають перші особи губернії – губернатор Ян Сулятицький, а пізніше і П. Киржацький.

Не один раз завітає в Лісоводи письменник у своїх оповіданнях опише про селян подільської губернії.

В панському маєтку гостями будуть граф Ф. Чацький, а також патріарх, науковець, майбутній ректор КАмянець – Подільського педагогічного інституту Іван Огієнко.

Не привабливий вигляд мали Лісоводи в дореволюційні часи. Вузькі, зарослі бурянами вулиці, навесні і восени ставали непрохідними від багнюк; глинобитні хатини з невеликими вікнами, з прогнилою соломяною стрілою, були безладно розкидані обабіч них. Майже в кожній хатині, нерідко в одній оселі тулилося по дві, а то і по три сімї. Антисанітарні умови призводили до частих захворювань.

Мачухою була в ті часи земля для бідняка – селянина, лихою мачухою. Скільки сліз пролито, скільки горя вистраждало трудовим людом.