4 - Сторінка 5

Плац заповнений був людьми, деревом, камінням , цеглою, купами глини і подобав на велику руїну. Поряд стояла одна дощата буда, трохи нижче у не вирубаному саду, яка мала живий і принадливий вид. Всередині обвішана диванами, в якій постійно крутилися прислужники , управ, дідич, і урядник . Приготовляли перекуску, яку Раціборовський хотів учтити в закладенні нового дому.

Всі робітники перешіптувалися, гомоніли між собою і позирали в сторону де стояв господар будови. Між натовп говорячих людей визначилися на раз голова Раціборовського і всі почули його голос. Він вийшов на підвалини і обернувся до всього товариства : -„ Мої панове , добродії і сусіди! Дуже вам дякую , що ви є такі добрі і прийшли на важливий для мене збір , по случаю початку будівництва палацу в селі Лісоводах .

Уважно всі слухали, тільки у вапнярних шипіло і булькотіло вапно. До плацу підїхало дві брички з дамами . В одній приїхала графиня Ледаховська, привітати з початком новобудови , в другій пані Синявська, давня приятелька дружини Раціборовського пані Ванди.

Дами по більшій частині пожилі і недостачу молодості і красоти старалися покрити пишним і вставним багатством. Шовки, атласи, блискучі камінси і золото так і сяяло на них. Вони щохвилини осторожно обзирали свої сукні, щоб не сплямити дотиком до цегли, каміння або брудних робітників.

Графиня Ледоховська визначилася незначною молодістю і красотою, і виглядала мов розцвітаюча півонія між відцвівшими будяками.

Веселий гомін умовк. І Раціборовський продовжив казати свою промову. Після цього насупротив нової будови вийшов піп. Бачилось, що цілий воздух в просторі над Лісоводами застогнав якимись плачливими голосами, серед яких ще плачливіше і сумніше роздавалося те безладдя, різноголосе „умайн”. Всі робітники познімали шапки і почали христитися.

А піп продовжив:

- Нехай Бог благословить вас і зачате Вами діло. Потім вклонившись до Раціборовського продовжив: - бог послав Вам добрий знак, і все піде щасливо. Християни які тут зібралися самі добровільно роблять Вам службу і кличуть на Вас благословенство християнського бога ? То значить, що лісоводські християни будуть Вам добре служити і допоможуть осягнути то, що собі загадали. Це добрий знак для Вас.

А тим часом пан будівничий прийнявся за діло і почав комендирувати робітниками. Всі прикази будівничого сповнено швидко.

Закипіла робота, захрустіли шутера, заскрипіли вали під тягарами, і каміння мов величезні черепахи поповзли із вільно наперед. На лицях присутніх гостей виднілася радість, дами всміхалися. Тільки Раціборовський в слух прошипав: „Що за сила в товаристві цих людей”.

Досвіду будівництва маєтків Раціборовському не позичати. Адже крім Маківського маєтку де він із сімєю постійно проживав, володів ще 12 маєтками.

Найбільша частина будівництва була заторможена і пішла на підпирання після нещасливої революції в 1831 р.; що лишилося опісля, було потрачено в довголітніх процесах будівництва, яке тяглося, аж до 1840 року.

Опір дворянства і заможніх феодалів не дозволив робити положення селянської реформи. В 1831 році генерал – губернатор Дмитро Бібіков створив комісію, яка позбавила дворянських прав 64 тис. представників дрібної польської шляхти. Після повалення польського повстання 1861 року Д. Бібіков здійснив так звану „інвентарну” реформу. Спеціальний комітет виробив перелік селянських повинностей, збільшувати поміщики не мали права. Згідно „інвентарної” реформи, селянські наділи залишалися у їхньому користуванні. Панщина не повина перевищувати трьох днів для чоловіків та одного дня для жінок з „тяглових” дворів й відповідно 2 – х днів для чоловік для „кінних” дворів, або для тих, що не мали худоби. Всі інші повинності ліквідовано, заборонено використовувати жінок на важких роботах і будівництві. Поміщики вже не мали права віддавати селян в рекрути, засилати в Сибір і примусово одружуватись.

Та невздовзі наступник Бібікова, князь Васильчиков під тиском поміщиків видав „доповнення” до „інвентарної” реформи, що звело на нівець обмеження феодальної сваволі.

Селяни на такий крок відреагували на посилення гніту численними заворушеннями, які придушилися поліцейськими козачими полками та військовими підрозділами.

В результаті цих подій будівництво палацу з 1831 по 1838 рр. йшло повільно. Раціборовський змінив посесора (так називався назначений феодал управитель в поселенні, після 1838 р. їх називати будуть дідичами) свого племінника Йосифа Раціборовського, головним будівничим назначив Радзівілова , радниками або пізніше їх називали служниками назначив Ковша, Л. Нагуляка і утворив чотири так званих „бригади” по будівництву палацу на чолі з становими (їх ще називали ріпниками) або як сьогодні кажуть бригадиром М.Нестерука, І. Пильнюка, Т. Патріяна, О. Новосада.

Звільна, важкою ходою повзли дні за днями, і життя для робочих ставало все тяжче і тяжче. Між ріпниками і робочими підносились жалоби, що вимушено трафляли до переконання кожного, хто мав і на своїх плечах двигав чималий власної своєї нужди. І все це, з одного боку, давило і путало людей, непривичних до важної праці мислення, але, з другого боку, дразнило і лютило їх, розрушувало рівнодуших, розбуджувало ожидання і надії, а чим вище настроєні були надії, тим більше уваги звертали люди на своє положення, на нужду, хоть і маловажну надію, тим більше ставали вразливі на кожду несправедливість і кривду.