Історія Панського (згодом дитячого) будинку - 26

     На початку 1971 року училище отримало для навчальних цілей трактора ЮМЗ-2, Т-40, Т-74 і МТЗ-50.

     В 1971 року сім’ю майстрів в/н поповнили: Терещук І.Л., Тихун В.І., Волос П.А., Цвях П.З., Бойко О.Л., Козятинський М.В., Фурман А.Й., Бащук В.І.,і викладач Ярова С.В.

     В 1972 році у викладачі переведено з майстрів Хорошуна В.В. Українця  Є.М. і Бестанчук В.М. В колектив майстрів виробничого навчання вливаються нові люди, це: Дорогий П.Т., Панасюк М.І., Сельський А.П., Магдю С.А., Волошина І.Ф., Ямський В.В., Якимов М.В., бібліотекар Брик А.В., викладач Петура С.А., на посаду заступника директора по навчально виховній роботі затверджено Квасного Дмитра Михайловича. Вихователями гуртожитку стали Хорошун О.Л., Цюрик А.А., головним бухгалтером стала Шеремета М.Я. яка змінила Воротного В.С..

     В цьому ж році здано новий шести квартирний житловий будинок, новосельцями якого стали: Куліковський А.В., Хорошун В.В., Бестанчук В.М., Цюрик В.О., Дорогий П.Т.

     Дуже плідним в розвитку училища став 1973 рік, здано в експлуатацію столову на 120 посадочних місць, на місце бувшої столової перенесли із навчального корпусу тракторну лабораторію, розпочато будівництво корпуса, побудований стадіон, спортивний майданчик. Педагогічний колектив поповнився майстрами в/н Цвях Д.Й., Осіпов П.М., Михайлов В.І., Климчук В.С., Стець В.О., Маліновський А.В., Мірошник О.І., Янечко В.Г., Татарін В.В.,  Орлов В.І., викладач Роженюк В.П..

     В перше в новій столовій колектив училища зустрів новий 1974 рік всім колективом.

     1974 рік став роком технічних засобів навчання, передових технологій в навчальному процесі, значно зросла матеріально технічна база училища. В училищі нараховувалось 12 одиниць тракторів, 2 автомобілі, 18 найменувань с-г знарядь.

     В 1975 році розпочато капітальний ремонт панського маєтку із зовнішньої сторони.  Роботи виконував Лиховітер М.І.

Палац після покрас очних та побілочних робіт, ремонту даху, повністю змінив свій вигляд – став окрасою села.

     Те що, механізатори в Лісоводському училищі готуються із „знаком якості”, про це скажуть на районному партійному активі 28 жовтня 1973 року голови передових колгоспів ім.. Чкалова, і ім. Островського шановні Є.І. Підлісний і І.М. Слободян.

     Євген Іванович у своєму виступі скаже, що нам легше можна вздихнути, адже і  випускники які приходять з Лісоводського СПТУ-10 і учні які практикуються можуть самостійно виконувати всі с-г роботи.

     Слова підтримки висловить і перший секретар Городоцького РК КПУ Арнольд Іванович Лісовський, який критично назве фамілії Блажкуна, Жилу, Кушніра, Янковського, які часто жалілися в райком на нестачу механізаторських кадрів, і настояв про підтримці зв’язків з Лісоводським СПТУ-10, де готуються висококваліфіковані механізатори.

     Можна і зараз почути колишніх випускників, які кажуть, що я не пожалів, що закінчив Лісоводське СПТУ-10, тут я з допомогою класних кваліфікованих майстрів в/н і викладачів став справжнім, самостійним громадянином. І те, що в СПТУ-10 була можливість бачити і спілкуватися із самими знаменитими людьми: народними депутатами Героями Соціалістичної праці, передовиками виробництва – надихнули мене на достойне майбутнє.

     В 1975 році на посаду заступника директора з НВР згідно наказу обласного управління призначається Орлов В.І., змінивши на цій посаді Квасного Д.М. який із за сімейних обставин перейшов на роботу партійні організації Гусятинського району, на посаду зауча призначається Литвинюк Марія Петрівна.

     На той час професійно технічна освіта ставала важливою складовою соціально – економічного розвитку країни і покликана задовольняти потреби економіки в професійних робітничих кадрах.

     З кожним роком училище розширяло свою освітню діяльність, інженерно – педагогічний колектив втілював в навчально – виховний процес нові форми, засоби і методи навчання. В училищі продовжувалися нові підходи до підготовки висококваліфікованих робітників, підвищення рівня їх підготовки. Та і на це спонукав високий темп розвитку економіки. У всіх с/г підприємствах великий розмах набуло продовження нових науково – технічних технологій вирощування с/г культур, необмеженими темпами розгорнулось будівництво, міцна матеріальна база господарств, широке впровадження науки у виробництві.

     В 1975 році змінюється керівник базового підприємства Лісоводського училища, Городоцьке районне управління сільського-господарства очолить Кордонський В.І., районну Раду очолить Сандурський С.М.

     В цей період піку економічного і соціально-культурного розвитку набери Ордена Леніна колгосп „Україна”. В 1978 році голова цього прославленого господарства, Депутат Верховної Ради СРСР вдруге буде нагороджений орденом Леніна Двічі Героя соціалістичної Праці, а в 1982 році біля збудованого палацу піонерів, йому буде відкрито бюст.

В 1975 році інженерно-педагогічними працівниками училища стали Самбор В.Ф., Хопта В.М., Швець В.І., Маланчій В.Й., викладачем Верхомій А.А., завгаром Самбор О.Ф., касиром Здоровик З.В., завідуюча учбовим господарством Криницька А.

Великими темпами ведеться будівництво нового навчального корпуса, котельні, водонапірної башти, тир, ремонт даху лабораторного корпуса.

Історичним для училища став 1976 рік. Підготовка висококваліфікованих спеціалістів велось з одночасним отриманням загальної середньої освіти. Цьому спонукало і введення нового навчального корпуса, завезено все необхідне обладнання, меблі, підручники, інше все необхідне для навчального процесу. Здано в експлуатацію котельню на твердому паливі, всі комунікаційні, теплові, водогоні і електричні мережі, проведено упорядкування території.

В панському маєтку залишилось 3 навчальні кабінети, актовий зал, 3 лабораторії, бібліотека і розширився гуртожиток.

В новий навчальний корпус перейшли: кабінет директора, заступників, педагогічний кабінет.

В 1976 році на викладацькі посади і майстрів в/н прийшли: Теклюк В.В., Теклюк Н.П., Литвинюк В.Т., Литвинюк М.П., Ткач Л.З., Повх Л.М., Бушовський В.І., Бушовська Г.І., Криворучко Л.Є., Гоголь Є.Д., СолодковськийЙ.І., Мельник В.С., Глуховський В.І., Коваль В.В., Гуцал М.І., Луць В.М., Труш І.К., Лещишен В.Г.,  Мирончук В.М., Мороз В.О., керівник фіз. Виховання Ошкало В.Г., водій Шумило О.І.

В цьому році розпочав освітню діяльність Городоцький філіал Лісоводського СПТУ-10, який було відкрито на базі Городоцького веретено будівного заводу і директором філіалу затверджено Українця М.В., а з 1977 року керівником затверджено Зелінського В.М.

В 1973 року, виступаючи на сесії Верховної Ради СРСР, яка розглядала питання розвитку освіти Г.І. Ткачук скаже: „В селі Лісоводах і Кремінна побудували нові середню і восьмирічну школи, набирає широких темпів розвитку і сільське професійно-технічне училище, яке почало функціонувати в с. Лісоводи. Як депутат Верховної Ради СРСР все зробив щоб ці навчальні заклади були одними з кращих.

В 1977 році померла дружина Куліковського А.В. Анна Юхимівна Капітан, людина яку природа не обділила такими рисами як великою любов’ю до дітей, обдарованим талантом педагога, її притаманна риса – віддатися своїй улюбленій роботі.

Катаклізм сімейної втрати подіяв на його моральний стан, і в 1978 році по особистому бажанні Куліковський залишив Лісоводське училище.

Наказом обласного управління професійно-технічної освіти директором училища призначають Віктора Станіславовича Косовського, який в 1979 році перейде на роботу в ордена Леніна колгосп „Україна”. І в цьому ж році директором Лісоводського  професійно-технічного училища призначають Гут Іван Дмитрович, який до цього обіймав посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи Дережнянського ПТУ. Упродовж 26 річного керівництва Лісоводським ПТУ-10, а з серпня 2005 року Лісоводським аграрним професійним ліцеєм, як керівник весь свій талант віддав соціально-економічному розвитку училища, постійному удосконаленню навчально-виховного процесу, зміцнена матеріально-технічної бази. Іван Дмитрович з оптимізмом бачить перспективи розвитку професійно-технічної системи, і Лісоводського ПАЛ в тому числі.

І про це говорить сам факт, сьогодні Лісоводський професійний аграрний ліцей в числі кращих аграрних ліцеїв в Хмельницькій області, а то і ще в Україні.

В 1980 році посаду заступника директора з виховної роботи залишає В.І. Орлов, в зв’язку обранням його Головою Лісоводської сільської ради, а призначають на цю посаду Литвинюк Марію Петрівну.

В актовому залі училища, який знаходився в маєтку, з учнями постійно зустрічалися Двічі Герой Соціалістичної праці Г.І. Ткачук, Герої Соціалістичної праці Пробитий І.В., Сірий В.Я., Тлустий П.П., Козак Н.П., Жищинський Г.І., передовими і знамениті механізатори передавали молодим хліборобам свій досвід. Гостями училища постійно були керівники всіх господарств району і керівництво району.

Міцна матеріально-технічна база училища, яка на кінець 80 років нарахувала – біля 40 одиниць тракторів, 8 комбайнів, 9 автомобілів – біля 60 одиниць найменувань с-г техніки позволяла обробляти і мати свою землю. В 1975 році для потреб училища було виділено 35 га землі, для підготовки механізаторів, де учні вже на учбовому господарстві могли набиратись практики вирощувати зернові, цукрові буряки, кукурудзу і інші культури. З появою поля в училищі запрацювало підсобне господарство, де вирощувалось до 40-50 свиней.

Сьогодні професійна освіта є важливою складовою соціально-економічного розвитку народного господарства і покликана задовольняти потреби людини в оволодінні робітничими професіями відповідно до їх       покликань. І таким осередком являється Лісоводський професійний аграрний ліцей.

Сьогодні ліцей – це храм науки професійної підготовки, руху і честі. Це школа доброти, поваги, формування особистості, культивування кращих людських рис, здорового способу життя.

Як, і кожен навчальний заклад, Лісоводський ліцей має своє обличчя, свій характер, свій потенціал. В ліцеї формується особистість, виховуються вищі цінності, істини людяності, порядності і добра. За 40 років свого існування підготовлено близько 4 тисячі кваліфікованих робітників для народного господарства по самих необхідних професіях: трактористи водії, комбайнери, слюсарі-ремонтники, електрозварники, ковалі, холодильщики, слюсарі з газового обладнання і інших.

В ліцеї працюють досвідчині фахівці, люди творчі, для яких навчання учнів – покликання душі і серця. Із 65 педагогічних працівників: В.М. Бестанчука – заслужений працівник освіти, 13 викладачів – відмінники освіти, 24 інженерно-педагогічних працівники – нагороджені Почесними грамотами Міністерства освіти, два викладачі - методисти, 16 викладачів з вищою категорією, 11- старші викладачі, 4 – брали участь у конкурсі «Педагог року» і стали переможцями.

Окрім відмінного передавання знань і практичних навиків учням, наші педагоги є справжніми творцями, винахідниками, новаторами і наставниками, які прагнуть допомогти дітям сформувати себе, знайти своє місце і реалізуватись у житті.

Сьогодні ліцей має міцну матеріально-технічну і навчально-виробничу базу. До послуг учнів – два навчальних і два лабораторно-виробничих корпуси, навчально-побутовий корпус, гуртожиток на 600 місць. У 21 навчальному кабінеті, 16 лабораторіях і 4 майстернях учні набувають знань і професії. Для практичного оволодіння навиками механізаторської професії і водіння автомобіля в ліцеї використовується 21 трактор, 7 комбайнів, 7 автомобілів. Крім основних професій, учні оволодівають і додатковими: слюсаря з ремонту сільськогосподарської техніки, коваля, комп'ютерщіка. Всі практичні навики і вміння передають 20 майстрів виробничого навчання і 8 інструкторів з практичного водіння автомобілів, тракторів і комбайнів.

В ліцеї проводиться значна науково-практична і виробнича діяльність, особливо вона відчутна в агро формування таких сіл нашого району, як с. Клинове, Радковиця, Чорниводи, Турчинці та інші, а також в багатьох фермерських господарствах. Крім надання техніки, допомагаємо послугами по ремонту, науковими, технічними порадами і рекомендаціями.

Колективом інженерно-педагогічних працівників разом з учнями проводиться значна раціоналізаторська і винахідницька робота, де проявляються таланти і здібності учнів до пошукової і творчої діяльності.

Ми пишаємось, що наші діти, успадкувавши одвічну мрію наших пращурів – стати хліборобом, у цей складний час виявляють бажання оволодіти цим покликанням і таким чином продовжити традиції своїх батьків. Традиції виховання справжнього хлібороба в нашому ліцеї багаті, адже більшість з них були створені випускниками нашого ліцею, які не забувають і передають свій досвід молодому поколінню. Учні ліцею мають можливість зустрічатись і спілкуватися з новаторами і передовиками сільськогосподарського виробництва, які множили славу і гордість нашої ордена Леніна «Агрофірми Україна». Це І.В. Пробитий, В.С. Сірий, А.О. Шамчук, М.Г. Джура, В.Д. Василюк, які стали передовиками соціалістичного виробництва і сьогодні передають свій досвід нашим учням.

 З учнями ліцею постійно спілкуються керівники багатьох формувань, зокрема М.А. Кишко, Є.І. Підлісний, начальник районного управління сільськогосподарського продовольства В.І. Слободян, з уст яких учні дізнаються про перспективи розвитку району, їх рекомендації і поради допомагають дітям визначатися у своєму майбутньому.

Сьогодні колектив ліцею добивається носити імя Двічі Героя Соціалістичної праці, депутата Верховної Ради СРСР Г.І. Ткачука, з чиїм іменем тісно пов’язана історія становлення та розвитку нашого ліцею. Його життєвий шлях – шлях господаря і новатора сільськогосподарського виробництва, патріота – лежить в основі наших планів навчально-виховного процесу. Як бачите, традиції виховання і навчання хліборобів в нашому закладі    багаті. 

В актовому залі, який колись називався бенкетним великим залом, де пани відзначали знамениті події на бенкетах, сьогодні цей зал став залом духовного життя учнів. Тут учні займалися у 12 жанрах художньої самодіяльності, тут проводились концерти, і зустрічі із знаменитими людьми, тут працює 2 народних колективи.

В кімнатах де колись являли собою панські горниці, сьогодні знаходиться бібліотека з читальним залом, навчальні кабінети і лабораторії, а велика зала-прийомна де пани проводили прийом гостей, знаходиться кабінет по вивчені історії і суспільствознавства.

Сьогодні навчальний заклад поповнився гуртожитком на 360 місць, суспільно-побутовим корпусом, лабораторним корпусом, котельнею переведено на газ, здано 2 жилих будинки міцна матеріальна технічна база, і це спонукало стати одним із самих кращих навчальних закладів в системі професійно-технічної освіти.

Але шановний читачу, автор не ставив за мету описати історію навчального закладу, розкрити його літопис, це буде інша книга.

Автор старався розкрити таємницю історії Лісоводського палацу, який упродовж двох віків творив і передавав із покоління в покоління історичну цінність невеликої історії поселення „Iwа Wоda” і до сьогоднішніх Лісоводів. Історію цієї території, цього маєтку творив народ, із покоління в покоління передавалась вона, залишаючи спогади, перекази, легенди.

А що палац, то його історія ще не скінчилась, вона буде служити моральному розвитку нації, ще не одному поколінні. Це повинні пам’ятати ми, це повинні знати майбутнє покоління. А тому для них, необхідно зберегти цю історичну цінність, а це повинні зрозуміти і державні мужі.