Історія Панського (згодом дитячого) будинку - 18
Випускники 10-го класу 1938 року:
Ковш Ганна Якимівна, Жищинська Марія Мартинівна, Остяк Микола Оксентійович, Остяк Григорій Іванович, Ковш Михайло Іванович, Швець Микола, Варениця Яків, Коваль Іван, Каліновський Костянтин, Тернавський Віктор, Бойко Петро Артемович, Годик Надія, Янкова Ганна Дмитрівна, Шаварська Яміна, Говіловська Віра Онуфріївна, Ґудзь Емілія, Гольник Клавдія, Гольник Марія, Притула Антоніна, Мацюра Ганна, Демчик Євгена.
Класний керівник - Глаговяк М.В.
Це був рік продовження складної внутрішньої політики держави, де вся країна охвачена чисткою її діяльності, масовими репресіями і розстрілами. Тай ще до того в Європі запахло війною. В школі робоча атмосфера, в педколективі хоча і мала суворий відтінок, але в основному робочі дні були радісними, сповнені турбот, маленьких удач, за якими ми бачили щаблі значних знахідок, що надовго наперед визначали наше життя. І як не складно, але кожний робочий день складав мрії, надавав оптимізму на майбутнє, прощупувались фактори думок майбутнього.
І те майбутнє приходило, що зовсім воно не таке ніжне, і можна було б поводитись з ним безцеремонніше. Часто вболівалося за втраченими можливостями, дечого вчилися і знову жили вже із збагаченим досвідом, досягати результатів і жити дальше.
Особливістю випуску 1938 року було те що почесними гостями були: голова Лісоводської сільської Ради Божик А. Ф., який місяць тому заміняв Головатого В.М., голови колгоспів «Нове життя» Терешко І.С. і ім. 17 річчя Жовтня» Угляр Михайло Петрович, завідуючий Городоцьким Райвно Пирогов Д.А.
Хоча життя було нелегким , та по при всі труднощі, лісоводці пишалися тими змінами, що відбулися за роки Радянської влади. Широко розгорнувся рух за одержання високих урожаїв зернових і цукрових буряків. Боролись за право бути представленим на Всесоюзній сільськогосподарській виставці.
Значно зросли успіхи у розвитку громадського тваринництва, широким фронтом розгорнулось будівництво ферм, конюшень, свинарників. В 1938 році в селі відкрито медпункт і пологовий будинок завідуючими були Лагоша Гнат і Варшавська Марія. Запрацювали культурні заклади.
Починаючи з 1933 року по приходу до влади А. Гітлера, міжнародна обстановка дедалі ускладнювалась. В 1938 році запахло війною і на Поділлі.
В школі посилилось патріотичне виховання учнів. Активнішими стала діяльність комсомольських організацій. Кожен учень старався стати значкі- стом, адже це було почесно. Молодому поколінню прищеплювались пильність і готовність до самих різних випробувань. І хоча все село як і вся країна зайняті мирною працею, в той час передчуття неспокою охвачувало все населення.
Коли в 1932 році на Поділлі почало функціонувати 20 середніх шкіл, то в 1938 році їх налічувалось 126. Якщо в 1932 році у 20 середніх школах навчалось 11 тис. учнів, то в 1938 р. у 126 середніх школах 68 тис. учнів.
Як говорив Никифор Васильович Римар, це були надзвичайно важні часи директування в Лісоводській середній школі: « по всій країні проходять репресії, німці готовляться до війни, в селі тільки но заживріло мирною працею, розвитком соціального стану села».
«Заграв перший патіфон, на все село заговорило радіо, перше кіно, яке побачили учні вселяло надію на кращу цивілізацію, краще майбутнє. Він завжди говорив цитатою А. Макаренка: «Людина не може жити на світі , якщо у неї нема попереду нічого радісного, нічого завтрашнього». І справжнім стимулом людського життя є радість завтрашнього дня. У педагогічній техніці це завтрашня радість є один з найважливіших об’єктів нашої діяльності у виховній роботі. Спочатку потрібно організувати саму радість, покликати дитину до її життя і поставити як реальність. По – друге, треба наполегливо перетворювати простіші види реального життя в складніші і значніші. Тоді пройде лінія задоволення дитини від пряника до найглибшого почуття обов’язку. Тоді ми навчимось оцінювати в дитині, як вона ставиться до перспективи».
І самим головним завданням для М.В. Римара було виховати дитину, всиляти надії на перспективи завтрашнього дня.
Великий обсяг роботи виконував завуч школи, педагог з великої букви Кучма Тимофій Калинович.
Про те початок нового навчального 1939 року, як і послідуючих 1940 і 1941 такої надії на перспективу не всиляв. Початок нового навчального року розпочали з повідомленням початку Другої світової війни, фашистська Німеччина напала на Польщу. Але це не стало поворотом для паніки, навчально-виховний процес в школі проходив згідно вимог, з надією на краще.
В 1939 році 27 учнів закінчили Лісоводську середню школу і отримали атестати про середню освіту:
Випускники 10 – го класу 1939 р.:
Ковш Антон Карпович, Коваленко Григорій, Патріян Іван Петрович, Шупер Василь Микитович, Швець Михайло, Мельник Семен Павлович, Сусік Олексій Петрович, Креймер Яків, Креймер Борис, Шелест Іван Карпович,
Угляр Василь Іванович, Пасічник Василь Максимович, Смакал Олександр Олімпович, Федорівський Микола Тимофійович, Романюк Василь,
Журавльова Євгена Микитівна, Остяк Ганна Онуфріївна, Горбата Марія Петрівна, Кухар Ганна Федорівна, Труш Марія Іванівна, Воротна Ганна Григорівна, Ферун Ганна Андріївна, Кравець Марія, Гончаренко Надія,
Капелюшок Ганна, Радюк Юзя, Підручна Юлія.
Класний керівник: Сосніцький Іван Андрійович.
Особливим був 1940 рік, тим що для випускників цього року, де економіка набула небачених висот. Підсумки другої п’ятирічки вселяли певні надії для випускників 1940 року на майбутнє, про це ще раз і наголосив про перспективи нашого майбутнього голова Кам’янець – Подільської обласної ради А. Н. Ковбицький, який в березні 1940 року побував в Лісоводській середній школі. При зустрічі Андрій Никифорович сказав випускникам: «Людина не може жити на світі, якщо у неї нема попереду майбутнього і перспективи».
Виховати людину – значить виховати у неї перспективні шляхи, якими піде її завтрашній день, її майбутнє. Таким бачив випускника Лісоводської середньої школи її педагогічний колектив на чолі Н. В. Римарем.
«На заході вирувала війна, але ми випускники 1940 року жили надією на спокій, на мир. Випускники планували своє майбутнє на мирну працю» - так впоминає випускник 1940 р. І.Ф. Садовський.
